Homin Ukrainy, February 19, 1955

              Рік VIII № 8 (301)
Лев Т Орлигора У
— Микито давно вже рід-
ні відцурались відтеїбе Про-
шу Всією душею благаю
Микито Хоч тепер зглянь-
ся! Всі Всі люди жити хо-
чуть І на сонечко дивитись
хочуть Ох Микито Зсу-
шив ти мене Виплакала очі
Втратила здоров'я Бог чує
Мн'кито! 'Бог терпеливий як
камінь Не 'кіш куй з святого
терпіння Прийде кара По-
думай Схаменися! Припади
устами лкУблену землю-ма-тіїгк- у
шоцілуй! Срібляників
не бери Краще чесно вмер-
ти чим нечесно (КИТИ
Стояла на колінах Руки
сухі роботящі складала —
долоня до долоні Порвана
кофта зсунулась з плечей
На старих грудях лежать си-
ві розпущені ікоси
— Ге-е-т- ь! Дурна-- а — Ми
кита штовхнув чоботом у
груди Тремтячи підвелася
ІІа грудях пляма Руками
охопила ноги Микити Сльо-
зами (мочить халяви А з гру-
дей З грудей летять не сло-
ва — ура плі закипілої кро-в- н:
— Ночами не сплю — при-
ходять матері з сиротами
Одні приходять — другі від-
ходять Горло душать рука-
ми То регочуться в нестямі
божевілля то швидко-ілвид-к- о
шепчуть: твій Маріє Ми
кита послав наших у Сибір
на каторгу Зжалься Ма-
ріє Бачиш — руки в сиріт
як соломинки тоненькі як сві
ЧСЧКН ИчОВТІ Дитячі очі з
голоду постаріли про хліб
думають Ти ж маєш сина
Знаєш горе материнське
Микита сидить згорблений
біля діжки Очі нагадують
отвір пістоля Очі сухі по-
гаслі Ви рідкі білі 'коров-яч- г
Борода гостра кацап-
ська Підносить до лоба пух-
кі схожі на варені іковбаскн
пальці Мовчить
— Чи ми ще довго в цьому
погребі сидітимемо? — оз-
валась невістка Люба її чо-
ловік тільки два тижні був
з нею Сіру шинелю кинувши
на опашки зник без вісти
Вона залишилась 'під опікою
його батьків
— Ні не довго Я вже чую
прихід визволителів Чому
дивишся з недовір'ям? Не
ошся! хто не винний то й не
ішстраждає лан тремтять
душі ці! (Микита не мігстрн
матись — самозадоволено
розкрив зшиток) Слухай:
марина Оснпенко 63 роки
має п'ятеро дітей прала
Фріцеві білизну Остап Гор- -
дііі допомагав німецьким
саднам напувати коні з
коліхозної криниці його доч
ка Віра на Козацькій могилі
вчила дітей співати „ще не
вмерла Україна" дід 'Корній-
чук сокирою розбив голову
Сталінові що лежав під сті-
ною контори артілі „П'яті-лєтк- а"
вдова Мотря па ім'я-нии- ах
в куркуля Півняка
який 'повернувся з тюрми
сказала що кацапи не кра- щі німців Іван Пасічний учи
тель повісив Шевченка в си-ньожов- тій рамці і
— 1 Пасічного записали?
— збентежилася Люба зга-
давши вчителя що тішить-
ся пошаною села
— І Пасічного і п'ятдесят
чотири інших! Повішають
як псіб! Вітер гойдатиме тру- пи 'Круки видовбають очі
Висітимуть а'ж поки не по-
гниють мотузки на гнилих
шиях! Довго-довг- о пам'ята-
тимуть діда Микиту — крас-
ного партизана!
Ви так захоплюєтесь
шбн розповідаєте про квіти
двес?ад—у Щзаопивтаамлаз цЛьоюгбоа прДийід-
жМеисктитваластриовзвиійв неррувкоавмои хво—-
рим фанатикам:
— Г- 1- — усміхнувся Ми
кита — ауби білі як у мо- лодого мурнна — На авто-
машині (їздитиму! Вина пи-
тзиамдуілоІкрзоаюкушяукваткиомлиусь Сптаа-н рт своїй оц'ій оцій бабі Ма-Р- "
паатешкфуиопкнлюуДсои4бтіресаьткруу лпиосвиецзую --хаті з „Катюшею"
заведу в Москві- - иа з'їзді
смішка (Новел я з циклу
підійду до самого Сталіна і
що ти думаєш не злякаюсь
а зніму шапку і „будьте здо
рові Йосипе Вісарюнови- -
чу! (Сталін покладе руку на
плече відповість „ордено
носний діду Микито партія
тебе любить і почитає"
Дід взяв олівець Щось ду-
мав: збігались брови Нахи-
лився біля свічки щоб ще
когось записати
Над погребом свистіли ку-
лі Чувся тяжкий втомлений
гул бомбовозів
Марія:
— Дивлюся я на твої очі
Микито Злі 'хворі маєш
очі
В її погляді була рішучість
людини іготової скакати з
мосту Схопила списані зшит
ки Погасила свічку Микита
догнав на стуленьках При
душив як к--іт мишу Вдарив
кулаком Не зойкнула Тер-
пеливо сціпила зуби Посу-
нулась по ступеньках голо-
вою вниз Тім'ям вдарилась
об обруч
Люба в темряві намацала
свічку Бліде як смерть ли-
це свекрухи Ворушить спраг
лими устами:
— Куди він пішов? Боїже
Земля наша була б раєм ко-
ли б на ній жили дружні лю-
ди
— Не (хвилюйтеся Мабуть
пішов до наших Німці вже
покинули село Тихо стало
Коли я слухала його опові-
дання мені пригадались сло-
ва рідного тата: все нещастя
людей походить від їх ста-
рань бути щасливими
Марія втомлено закрила
счі Притулила до уст кис-
лий огірок:
— Скільки невинних заги-
не Бідні бідні люди Нім-
ці прийшли — розкопували
могили і я ходила Брата
знайшла Руки в нещасного
скручені дротом Наші прий-
дуть — (показуватимуть по-стріля- них
німцями ох і бід-
на ти багата наша земле
— Ви кажете „наші" Х-
іба вони наші?
— Дитино моя називати-
мемо „нашими" аж поки
між ними не буде наших си-
нів Молися Богу може ско-
ро прийде та радісна година
Дід Микита захеканий під-
біг до хати Став рукою
оперся об стіну Вагжко ди
хає Ноги — дугами Рука-
вом витер піт з чола Схопив
лопату За хатою в садку ви-
копав яму: ніхто не (бачить
Скинув свитину дбайливо
як скарб замотав зшитки
Пригорнув землею Стояв
тяжко хекав: страшними очн
ма дивився на криваве ко-
лесо сонця Заграва полум-яніл- а
за селом Усміхнувся
подумавши „прийдуть — пе-
редам"
У ярку розірвалась бомба
Загавкали собаки В селі ста-
ло тихо Зловіщувато Мики-
та 'хотів іти в погреб Почув-
ся гул Біля призьби зупи-
нився Вулицею повзуть пан-
цери Вклонився їм Закру-
чує вуса: знаючий собі ціну
і гордий сам собою
Котяться підводи (Коні ір-
жуть корови до крови по-
стирали боки мотузяними
посторонками вони тягнуть
гармати На возах ранені
солома в крові На розлогій
гарбі вбита коняка з опух-
лих розірваних ніздер капає
кров За підводами втомле-
но місять грязюку красно ар-
мійці Лиця землисті заро-
слі Щоки позападали Вітер
розвіває заячі шапки-вухан-к- н
іВуханки нагадують сиву
давнину: в подібних шапках
одягнені в тигрячі шкіри
баскаки хана Батня руйнува-
ли Київ
— Старік карова єсть!?
Дава-а-а-- й! — вигукнув сол-
дат скочивши з полудраб-
ка Довгі роки спокійна ко-
рова годувала молоком гос-
подарів Тепер прощально
глянула на їхні лиця добри-
ми тарними очима ніби хо-
тіла сказати: через місяць
привела б телятко
Микита подумав: беріть
їжте дасте другу Глянув у
сторону садка де закопані
„Пекельна епоха")
Г--О М І II У К Р А І И И € 19 лютого 1955
зшитки З долини прибіг
розхрістанин скакун - віте-
рець Підхопив листя на по-
двір'ї і сердито 'жбурнув у
лице Микити Поки дід ви-
тирав запорошені очі ска-
кун зник зашелестівши на
вершинах голих акаїцій
Марія стоїть під хатою
сумно дивиться иа колеса
що грузнули до спиць і лі-
ниво котились Мовчазні
солдатики в сусідніх селах
забрані чотирнадцятилітні
діти одну ногу за другою ви
тягали із всмокнуючої баг-
нюки Схилялись під тягарем
гвшгтівок Подрані в крові
шинелі стягнені з убитих не-
зграбно пришиті латки На
поясі в кожного „катьолок"
Теліпається ложка на мотуз-
ці Дехто виймав з кишені
кукурудзу Обережно кидав
у рот жував Усміхався 'до
чужих матерів
— Десь і мій Василь душа
буйна — подумала Марія
Кінчик вишитої фартушини
піднесла до очей
Котяться підводи — і кін-
ця краю їм немає Тягнуться
як журна пісня арештантська
як доля гірка материнська
Кривуляють розхитані коле-с- а
гряззю обліплені Широ-
кі шини ріжуть масний на-
бряклий чорнозем кров'ю
политий скроплений і мате-
ринськими і сирітськими і
десь на самоті з тяжкою ра-
ною гарячими солдатськими
сльозами Котяться підво-
ди
Зітхають блідолиці матері
в бідних сірих хустинах Під
хатами стоять з перехреще-
ними на грудях руками: хто
виміряє глибину їхніх зіт-
хань хто виміряє глибину
горя у виплаканих очах О
ті очі української жінки
Ойй чай-
кою
— — раненою
скрикнула одна На дов
гін мотузці що обвилась
кругом шиї тягнеться якась
людина Солдати сидять
спустивши ноги з полудраб-
ків Поблискують голі баг-
нети Зв'язана людина подіб
на стала на круглу деревину
що тягнеться по болоті при
в'язана до воза
Єнто пові-
домив
— дєзєртір —
якийсь п'яний солдат
прочитавши жах в обличчях
жінок
В Канаді 1 про Канаду
у
(КС) кторію страшної ката-
строфи в Канаді про яку свого ча-
су заговорив був цілий світ недав-
но (пригадав Вільям Л Ворден у
своїй статті в „Сеггердеи Івніїг
Пост" Йдеться тут про той жах--чгві- їй
ранок коли верх горіг Тлр-те- л
звалився на маленьке иугіль-ио-пріїн- че
містечко Фрепк в Ал-бер- ті
В гірському проваллі Кротіс-і'ес- т
через який проходить поче-ре- з
скелисті горн з Атьбергтн до
Бріт Колшчбії лілія залізниці ОПР
та Треж4Келіе)да Гайвей г досі вид
Гііе напис: „Обшал у Фреігк Неща-
стя сталося о гоц 410 перед по-
луднем 29 квітня 1903 р"
Містечко Фреик заснувалося 1901
року о метою видобувати вугілля
злешжя якого зшлодііліїся майже
у підніжжя гори Тнртеп на схід-
ній частіші міста приміщувалося
іінмало провіїзюричіпіїх затим вуг-
лекопів та залізничних робітників
Того раїгку холи сталося нещастя
19 вглекоілів пішли до праці в
копальні а вантагнінгя наїзд пере-
співав у тому часі вагони на схід-
ній частіші містечка '
Обслуга по'юиу почула страш-
ний гуркіт — його було чути на
пддаль 25 миль довкруги — і
глянувши вгору побачила що з
верха гори нави-сшо- ї над ними
з'суоаються вдіп мас скельних
відламків Робітники кшушгся до
своїх вагонів а (машиніст змісця
дустігп в рух ічашину на всю па-
ру і перепровадігв поїзд через ма-гу- Л
кіст що ва кілька секунд піз-
ніше був засипаний камінюками
з гори
Одна фармаінака домів і бага-- ю
робітничих бараків опшіилігся
під скельною лявіною яка проко-
тилася майже ічере'З цілий гірський
лровал тепер скелистий горбок
де зупинилася ця скелина лятіна
с на кілька сотень стіп вищий від
берега розладиш у пішііиакя го-
рн з якої обсунулися кам'яш маси
іКітисостк людських жертв то
Матері закривали очі Ді-
ти горнулись до спідниць
Підлітки ховались у хатах
Незрозумілі іпочуття опано-
вували душі
— Це фронтовики Скоро
прийде власть — їлотішав
невістку Микита Не зважа-
ючи на симпатії до визволи-
телів він відчув іщо якась
отрута паралізувала його ра
дість Щоб легше самоопа-нуватис- ь
поклав руку на
плече Люби Намагався го-
ворити спокійно:
— Хто не співпрацював —
боятися не мусить
Люба:
— Ваша рука так трем-
тить що мені страшно стає
Марія докірливо глянула
на чоловіка:
— То 'його трусять ду-шонь- кн
які він -- послав на
той світ 1 помреш — не від-
чепишся
Пробігли три вершники
Нові сірі шинелі На кашке-таї- х
виблискують зірки гру-
ди в орденах Золоті паго-
ни
— Душоньки тобі все ду-шоньк- и!
'Глянь хлопці-орли- !
І комуністи кажу тобі те-
пер не ті Пагони ширші як
за царя — самозакохано
говорив Микита В голосі
відчувалося задоволення са-
мим собою
— Гляньте по цім боці
женуть людей! Ховаймось
— збентежилась невістка
Із-- за рогу вискочив верш-
ник:
— На площу до сільради!!!
Кого знайдуть у хаті — роз-
стріл!
З хат виходили люди
Оглядались ніби прощались
з старими рідними стріхами
За руки тримали дітей Ко-
со кидали погляди на діда
Микит}' що підбігав до хат
стукав у шибки і:
— Громадяни до сільради!
— І яке тобі діло! — озва-
лась Марія — Люди і так
приголомшені Йшов би мов
чки Чи тобі більше за всіх
треба? Всі люди як люди
Тільки ти
— Мовчн-н-- н Я чую! Те-
пер я добре чую що йду до'
власти приходить мій час!
Громадяни до сільради!
'На площі зібралось село
Під горбом стоїть група оз
Скельний обвал
го стихійного нещастя ніколи не
гдалося устійшлш докладно Згід-- м
в приблизними оцінками було
Гх 66 до 120 осіб Це пояснюється
-- им що багато робітників зайня-
тих при буиові залізниці та ко-пальня- ник
влаштувань проживали
лід прибраними прізвищами уни-
каючи в той спосіб поліціиних по-
шукувань іза шгмн Тому було не-
можливо усгійнитн докладний спи-
сок робітників які жили в ба-
раках
Приблизна оцінка виказала що
?0000000 тонн скельних відлам-
ків обсунулося з верха горн шгео-к- ої
на 3000 сігіл Камінюки засипа-
ли вхід до копальні всетакн зта-даш- ч
19-т- и робітникам вдалося
щасливо вийти звідтіль Вони бо
отароешо тримали свої знаряддя
зі собою і впродовж 13 годіш зу-енль- ної
праці прокопали собі ту-
нель крізь скельні звалища Ко-пальнян-
ого
хомя „Чарлі" прийшло-с- я
оалншігги в копальні але його
знайшли живого хоч дуже голод-
ного коли після 30 днів промоще-
но іухід до копальні На жаль вуг-
лекопи на радощах дали йому від-
разу надто багато їсти і „Чарлі"
згинув в наслідок переіі'джеїшя то-
го ж шгя коли його виведено з ко-
пальні
Щоправда бизнесова частіша
ністеїчіка Френк не потерпіла від
скельної лявіяи однак після ка-
тастрофи місто опустіло копаль-
ню під горою 'Тігртел залишено
подібно як і інші ділянки праці в
броєних солдатів Мовчан-
ня Тільки батько дітям жін-
ка чоловікові щось крадь-
кома шепне на вухо
— Вніманіє! — грузно гук-
нув начальник Окерсмешу
Начаньник — людина низь
кого росту На вузьких впа-ли- х
тлечах незграбно сидить
велика широка голова В ру-
ці стиснутий пістоль Він на-
гадує мешканця з сел що
розташовані на північ від
Москви: там всі говорять
московською мовою збері-
гаючи старі мордвинські зви
чаї
Довга гімнастьорка пере-
фарбована в військовий ко-
лір „рубаха-толстовка- " по-
криває галіфе Спадала на
широкі халяви що були ви-
ще коіін Така уніформа ро-
била начальника не тільки
смішним а й подібним на
картоплину в яку встромле-
но два сірники Він був сві-
домий що належить до лю-
дей обмежених природою
З підлеглими стрункими мо-
лодими солдатами поводив-
ся так ніби він приносив їм
особливу приємність буду-
чи їхнілі начальником Само-
закоханість межувала з хво-
робливістю В кожній усміх-нуті- й
людині він вбачав глу-
зування Селяни не вважаю-
чи на страх не могли прихо-
вати замішок
— Прекратіть усмішки! —
вигукнув начальник Коли
проходячи між рядами знай
ду єхидно усміхнене облич-
чя — розстріляю як пса!
Проходячи він тримав в
одній руці список прирече-
них на смерть в другій пі-
столь яким доторкався до
лиць селян На висках сіпа-
лись жили
— Усмішка!
Глухий постріл Селяни
похилили голови Марія ста-
ла на коліна Люба залилась
хворобливим реготом Су-
сідка Марина Оснпенко по-
гладивши переляканих дітей
нахилилась над вбитим:
— Начальнику! Наш дід
Микита родився з усмішкою
Бідний Гляньте він і мер
твий усміхаються кара Бо
жа чи що
Начальник Окерсмешу сто
яв під горбом переплівши
руки на животі Приречені
на страту самі для себе бу-
дували шибениці Зойк ді-
тей плач матерів переходив
у стогін здавалось — стог-
нала земля
Френк
тій околиці бо геологи перестері
плн що гора виказує інші небез
печні щілини і тому не виключені
дальші обвали скель
Всетакн близько загрозлігвої го
рі Тігртел живе деяка кількість ро
бланків які перейшли той страш1
ьші обвал у 1903 р Вони більше
журяться зменшенням попиту на
віітля як загрозою нової скель
іоі лявінн Бо залізниця СПР лі-
ня якої проходить через провал
Кровснест була колись найваж
ливішим покупцем вугілля видо-
буваного їв тій частіші Альберти
сьогодні — залізниця щораз мен-
ше користується паровими льоко-мотивам- н
постетеино впроваджу-
ючи дізелевг які порушуються ро-
пою Тому більшість 'вуглекопів
стоїть напередодні безробіття
Виправу (плястеровання)
нових і старих будинків зі
зовні І середини скоро СО
ЛІДНО і дешево виконує
Г ШПУЛЄР і Я ГРИНЬКІВ
Тел: ЕМ 8-57- 22
ВАТгШКЗТ
НА!Ш¥АКЕ
УКРАЇНСЬКИЙ залізний
СКЛЕП І СЛЮСАРНЯ
Склад фарб замків та виріб
раиородіиж кисні
ЇВ Л І Л ІЦ АК
344 ВаНпатаІ З Те: ЕМ 3-46- 84
І ю роборецький ив
АДВОКАТ ПОВНОВЛАСШ1К 1 НОТАР
Заступає у всіх судових справах
Ю С КОВЕКТ5 1ХВ
302 Тетріе ВшІо!іп£ — Вау & КісЬтопсІ 51
О&се: ЕМ 8-71- 90 Тогопіо
: ЕМ 8-81- 83 Кеаіаепое: КО 1691
Вечорами від 7-- 8 ва аамюввпвигм
к%%1%%%1%11%1%1%11%%%%%і%%%%%
КРАПОВІ І КАНАДІИСЬКҐ СПРАВИ Д § І
Іміграція афідавгги шіфтртк горожанство Канади метрики ' пенсії переклади документів тестаменш різні асекуроціі
Висилаю гарантовані ПАКУНКИ В УКРАЇНУ '--
%'
ПОЛЬЩУ І другі краї :
Полагоджую справи з цілої Канади рівно з-з- а границі -- '
ОМУТКО СЕКУСН — ІЧоІагу РиЬІіс ( 416 Маіп 51 — 706 Мсіпіуте ВІЛ ¥шшрев СаввАи
Х-КА- У
Д-- р І ВАХНА
ДЕНТИСТ
386 ВаіЬіюІ 5 - Тогопіо
ЕМ 4-65- 15
Ог Е УАС1А
567 ВаіЬигзІ 5ігееі
(Ьеі Соїіеее & ІЛзіег)
Д-- р Євген Гуменюк
ДЕНТИСТ
Теї: УА 1-8-
303 Тогопіо
Д-- р В Жінчишин
ВА ВЕО ма ьлмсс
ЛІКАР І ОПЕРАТОР
Приймає в год 2—5 і 7—9
386 ВаіЬипІ 5 - Тогопіо
Тел: ЕМ 8-13- 44
Д-- р Адам Ратінов
Лікар європейських та канадМ
ських шпиталів спеціаліст вну
трішніх недуг зокрема лікум
астму ревматизм ісхіяс болП
серця жвлудка тощо
4791г ЕисІіЛ Аує - Тогопіо
ТеІ: УА 1-6-
708
Л Лунський
ОКУЛІСТ
Екзамінуемо очі Добира-
ємо окуляри иа різні недо
магання очей Лікуємо
нервовість і болі голови
Говоримо по українське
470 Соїіеве 51 У
ТеІ: УА 1-3-
924
ЕМ 3-19- 94
пополудні
П НІТ
(окуліст)
егзамінуе очі приписує
окуляри (Г
465ВаіЬиг1 51 6-13- 55
Д--Р В СТЕЧИШИН
ДЕНТИСТ
982А Віоог 5Ьгее Уелі
Коуаі Вапк Вісів
(сог Віоог & Ооуегсоигі)}
РЕНТГЕН
Приймає також вечорами
Отг ЬА 1942 Кея СЕ 1-5-
790
О--К & Б ВКІСЕЬ
Лікар - хірург - дентист
Канцелярія:
215 іл & Загдаш'е
і ВтМіпв
86 Віоог 51 V - №А 2-00- 56
Д--Р ЯН РЕКАЛ
Оператор жіночі недуги
(акушер)
ДР ПАВЛО РЕКАП
Внутрішні недуги рентген
219 54 Сіаіг Аує №
Тогопіо ОпЬ — ?УА 3-23- 98
УІСТОКІА ВЦКОТО5КА
ОПТОМЕТРИСТ (ОКУЛІСТ)
320 ЛопсеетаНев Ае (ріг Рею)
ТеІ ІЛ 846
Вія гад ране до Я аеч
неділю — на оамааіивві
М СТЕФАНЮК
ОКУЛІСТ (ОПТОМЕТРИСТ) СЮ
ЕМЗАМШУ6 ОЧІ ПРИПИСУЄ !
КОЛИ ПОТРІБНО
ВакЬшг МеоЗсаІ Вмів '
312 ВаіЬогаІ 5
аі
ТеІ ЕМ 3-63- 73
і
А
і
Рез: АУА 1-7- 158 '
УКРАЇНСЬКА КЛІНІКА
Д-- р Н ВІННГГОП — лікар-хіру- рг ЕМ 8-92- М
Д-- р Р ЦУРКОВСЬКИП — лікар-хіру-рг ЕМ 3-- І
Д-- р ШИМАНСЬКИП — внутрішні і жкюч) недуг ЕМ а-Ж-74
Д-- р А Г ГОРЧИНСЬКИП — дентист ЕМ 8-- Ю
М СТЕФАНЮК — окуліст-огітомегри- ст ЕМ 94373
А ГНАТИШИН — аптекар ЕМ 8-4- ЮІ
РЕНТГЕН ИЮТЕРАПгЯ
312 ВаіЬигвІ 5Ь-ее- ( — Тогопіо Опі
Канцелярія:
оптометрист
РЬузісїап'а
ЛОІ УАКЕМКО аС ВА МЬА
ІВАН ЯРЕМК О — АДВОКАТ
405 Тегоріе Віаг— 62 НісЬтошІ 5і У Вау)
Тегоійо Опи і
ТеІ: ОГСсе: ЕМ 4-62- 17 — Не: СЬ - 4204
СТЕФАН ЗАГУМЕННИЛ АДВОКАТ
5ТЕРНЕіу 2АНЦгУШЧУ ВА
Ваггізіег & Зоїісіїог
1009 Ьшшаеп Вкіс — 6 Асіеіаісіе 51 Е Тогопіо Опі
МИРОСЛАВ РОМАНЮН БА Ж
АДВОКАТ І НОТАР
511 Тешріе ВаЕ — 62 НІсЬтопа 5і У Те!: ЕМ 4-25- 85 Тогопіо Опі
Т Р БІГОРА БА
Український Адвокат і Нотао 4 '
ВАМК ОР ТОКОІЧТО 31-- А ОДЛЕЗД 5ТНЕЕТ
5Т САТНАНШЕ5 ОгЛГАНЮ
ТеІ: ОШсе: МЦ 2-83- 41 — Кеа: МУ 2-14- 53
Вечорами лише за замовленням
8 Маіп 51 Е ТеІ: 540
в суботу урядує Т Р
приймає в усіх
—
ЕМ
ОКУЛЯРИ
Тогкі
(Сог
Біґорл його адвокати
вшш годинах
'Л
1' V--
І
1
9
В
І
В
Г
—
—
а
фф
ф
ф
1"
: : гг--
Д-- Р РОМАН БАБИН ДШЯВІВаШґ І ляар-хру- рг Твіам щкзт І""" і' мллПЬвчвчйвалк'—ЖаачІ -- ' Години прнвиять: 7-- 9 кч '''' а-кщуїї-
ш( аіііі—іави '1:'У
$ 46 Ставе Аує - уТоятіиі'-п'Ш1А'4- т
Один бльом на захід від Оивуд СтіИла ' 1к ь3 'Л '