Homin Ukrainy, November 17, 1962

              Стор 2 ЛІТЕРАТУРА І М И С Т Е Ц Т В О 17 листопада МоуєшЬєг 1962 Рік VIII №11 (И4і
М Л-- а
До історії народніх оповідань М Вовчка
Перше видання „Народ-
ніх оповідань" появилося
при кінці 1857 року) але на
титульній сторінці постав-
лено дату 1858 Виданням
займався Пантелеймон Ку-
ліш Сталося це ось як: Ку-
ліш у тому часі працював
над своїми „Записками о
Южноії Руси" і Марко Вов
післала йому опо-ї- м завщулатії і зробить їх
відання з думкою що Ку
ліш використає їх для свосї
праці Одержавши і прочи-
тавши оповідання Вовчка
Куліш так захопився ними
що постановив видати їх
окремою книжкою Не всі
оповідання були надіслані
Кулішеві відразу (Марко
Вовчок надсилала їх посте-пенн- о
В міру того як кіль
кість оповідань зростала
збільшувалося і Кулішеве
захоплення Після одер-
жання першого зошита в
якому були два оповідан-
ня в Куліша зродилася та-
ка про них опінія:
„Істарїя появи Марка Вовчка
в нашій літерагурі дуже оригі-
нальна В числі матеїріялів до
ставлених мені із різних кіптів
Малоросії для дальших томів „За
ііпсок о Юлтиоіі Русії" хтосі хто
назвав себе Маїр-ко- м Всочком
прислав одіті зоштг Пеірсглп-иуз-ш- ц
його на-швнд- ку я прийняв
нпшказіе в аіьаму за сгсіногра-ф'І- ю
з шроідіііх оповідать за мо-
їми зразками і від-кда- п набік до
іншого часу Зошит лежить у мс
не па статі ггивдень другий
Вкінці зіииішов я час і стаю його
читати Читаю і очам своїм їй є
вірю: у мене в ріука-- ч чистий не-
порочний ПОЛМПГЙ 'СВІСКОСТІІ МІГС-ТСЦІЛСИ- ІЙ тшір"
(Переклад із статті рос мо-
вою поаїїщеної в „Ріусскнй
Вестик' 1857)
Одержавши чергові опо-
відання Куліш у листі до
свосї дружини (12 червня
1857 року) дав Маркові
Вовчкові таку оцінку:
„Чуиоі Чудо! Нічого поц-і- б
віого ще не було о нашій літе-раггу-
рі Ваиаіе тут те що нема
видумки Все було ссе сталося
— і розказано $ Іменно так як
було і сталося Но яка мооа! Які
формні Чудо! Чудо! це золоте
дно для майбутніх малоросійсь-
ких исьмелиішов От етногра-
фія от вонаї Так належить роз-
казували про народ так треба
Р Задеснянський
) В „Сочіиєніях" В Ґ
Белінюкого в чотирьох то-ма- к
виданому в Петербурзі
1896 р була1 вміщена його
рецензія' а --виданий в 1841
році альманах) „Ластівку
Ця отже рецешія була на-
писана лиш'еі не цілий рік
пізніше від тієї з якої ми
слідом за совєтським видам
ям наводимо цитату По
даємо в дослівному україн-
ському перекладі більшу ча
стину рецензії на „Ластів-ку-"
випускаючи тільки-- ма-
лоістотні твердження Бєлін
екскго Рецеизія ця вміщена
яа ст 903-90- 6 II тому під
заголовком „Ластівка"
Щоб читач бачив як знає
українську мову Бєліігскій
наводимо пару &іів з його
речення яким він розкри-
ває 'поевдо П Основ'яненка
Він пише: „жінка ілі жінца
по малорусокі жена" ( в при
святі стоаю „Любій моїй
їжіи-ці- " а тому й вирішив
Бєлі'нокій1 що можна по-українськ- ому
казати „жін-
ца"!)
Тепеїр наводимо міркуван
піп як заіпешяють московсь
кі 'бо л щитики „приятеля й
учителя Шевченка" вислов
леті у "рецензії на „Ласті-
вку:
„Перед намиї важливе пи-
тання): чи є иа овіті малоро- сійська (українська — Р 3)
мова чи це тільки провін-ціяяьи- а
говіркаї? Від вирі-
шення питання валежить
Иоміу ісійівчушаїтіїї Жіша Марковії
ча — це геліялиіа аіртиютюа що
приймає ага себе вигляд молодиць
і бабусь аіаших і грає ша лих
так що не всюди вгадаєш що
взято з натури а що дороблено
в поіриіві скторсьїкого ііацчтсяі-і- я
Але голошиє як шіцчіто до-
стоїнство віародлього характер}!
Одні тільки пісні кращі від ціп
речей Шешчешо я з-на- ю буде
чок свої сво
їми зразкам
(Переклад з ірос тексту)
Приготовляючи Вовчко-
ві оповідання до друку Ку
ліш поробив певні редак-
торські зміни і дав виправ
лений автограф переписа-
ти Копію робив керівник
Кулішевої друкарні Д Ка
менецький Ця копія збе
рігається сьогодні в руко-
писному відділі Державної
публічної бібліотеки УССР
Після переппсання опові-
дань Куліш відослав авто-
граф авторці Маркові Вовч
кові Після смерти пись-
менниці її другий чоловік
Лобач-Жучен- ко і син (по
першому чоловікові) Бог-
дан Маркович передали ав
тограф літературознавцеві
В Домашщькому У той
час ішов вже спір про ав-
торство „Народніх опові-
дань" До спору причинив-
ся сам Куліш — перший
видавець цих оповідань У
1889 році Куліш нарочно
висунув фальшивий по-
гляд що Марко Вовчок пи-
сала оповідання на спілку
з своїм першим чоловіком
— Опанасом Маркевичем
Доманицький діставши до
рук автограф простудію-
вав його і в результаті сво-
їх студій написав дві ґрун-
товні праці: „Марія Олек-
сандрівна Маркович — ав-
торка Народніх оповідань"
та „Авторство Марка Вов-
чка" Праці Домашщького
поклали остаточний крап
інсинуаціям
ша праця Доманицького
була надрукована в „Літе-ратурно-Науково- му
Віст-ник- у"
в 1908 році (книга
41) а друга в „Записках
Наукового Т-- ва Шевчен-
ка" — теж 1908 року (том
4) Доманицький мав ще в
пляні написати обшинV
Московська критика твори Тараса Шевченка
питання:
тепер
лоросіиського лоходжеи-няі1- )
писати по-малоросі- йсь кому?
іНа перша питання можна
відповісти' і так ні Мало-
російська мова дійсно існу-
вала за часів самобутності!
Малороса і існує —
в пам'ятках народньої пое-
зії тих славних часів Але
це ще не значить щоб у
малоросіян була література
поезія це ще не
література
Але не треба
що Малоросія почала вихо
дити зі свого безпосередньо
го (в оригіналі „нєпосрєд-ствєного- "
що відповідає
властиво „примітивного")
стану з Великоросі-є- ю
часів Петра Великого
щодо того часу то ягайле- -
будь ясновельможний геть-
ман від прос-
того козака не не
освітою а тільки
досвідом а деколи лише ба
гатим більшим до-
мом і харчів Мо
ва була спільна тому що
ідеї останнього козака бу-
ли яга тому ж рівні що й
ідеї гетьмана- - Але
від часів Петра Великого по
чався поділ станів Шляхта
необ
хч'ідіности прийняла російсь- -
') Чи цей шісліп не
♦) Продовжепня із ч 10 „ЛІМ" нас певної адаиід'
але па перешкоді цьому
плянові стала недуга
смерть Доманицький по
мер 10 вересня 1910 року
Вибираючись у 1909 році
на лікування до Закопано-
го (Закопане належало то-
ді до Австрії тепер до Поль
щі) Доманицький забрав з
собою автограф „Народ-
ніх оповідань" Вовчка Ви-
їжджаючи із Закопаного
до вступив до
Кракова до поета Богдана
Лепкого попрощатися і при
тій нагоді передав йому де-
які матеріяли до задума-
ної праці про Марка Вовч-
ка заявивши: як вернуся
відберу собі а як ні то мо
же ви похіснуєтесь ними
По смерти Доманицького
Лепкий справді
залишені матеріяли і ви-
дав твори Марка Вовчка
(Київ-Ляйпц- іґ 1926) Треба
сподіватися що між пода-
рованими Лепкому матері-ялам- и
був також і авто-
граф „Народніх оповідань"
Про цс Лепкий дас багато
свідоцтв у своєму виданні
творів Марка Вовчка Ось
для прикладу: в другому
томі Лепкий помістив
початкової сторін-
ки оповідання „Свекруха"
із автографа При розгляді
Кулішевого першодруку
Лепкий порівнює текст опо
відання „Одарка" із першо
друку з текстом того ж са
мого оповідання із автогра-
фа Лепкий крім того дас
точний опис автографа:
паперу кількість сто
ріпок іноді навіть кіль-
кість рядків на сторінці
Про такі деталі могла го
ворити тільки та людина
яка мала в своїх руках ав-
тограф Яка дальша доля
автографа невідомо Про
це могла б сказати рідня
Богдана Лепкого яка на--
Куліша Пер-(пев- но врятувала архів по
Хоч першодрук оповідань
Марка був
на підставі копії Ка-менецьк- ого
то між першо-
друком і копією с ще деякі
розбіжності Цей факт тре
ба пояснити тим шо вже
монографію про Вовчка під час друкування книж--
про
відповідь на друге кумову і російські шропей-ч- и може існувати малоро- - ські звичаї в способі жит-сійсь- ка література і чи по- - тя Мова самого народу по- винні наші літератори ма- - чала псуватися і ча- -
і
тепер
з
Народня
забувати
разом
з
відрішняв-с-я
ідеями
старістю
одягом
багатством
пишного
наслідком історичної
викликає
у
і
Аркашон
використав
фо-
токопію
я-кі- сть
а
Вовчка зробле-
ний
сто малоросійську мову
можна знайти головно в са--мні- х
книжках Отже маємо
повне право сказати що те-
пер вже немає малоросійсь-
кої мови а є провінційна
малоросійська говірка як і
говірка білоруська сибір-
ська та інші подібні провін-
ційні говірки'
Тепер дуже летко дати
відповідь паї питання: „чи
слід писати по-малоросій-сик'о- му? Звичайно пишуть
для публіки а під публі-
кою" розуміємо лише ту
клясу громадянства для я-к- оїї
читання є родом стало-
го заняття є до певної мі-
ри конечністю властиво
іпубліка- - складається з ви-
нник найосвіченіших шарів
сіюпільства Поезія — це іде
алізуваиня дійсного жіитя:
чиє ж життя будуть ідеалі-
зувати паші малоросійські
поети? Вищим верств гро-
мадянства Малоросії? Але
життя того громадянства
переросло малоросійську
мову яка-- лишилася в ужит-
ку тільки самого простого
народу і -- це громадянство
висловлює свої почуття і
думки не на малоросійській
лише на-- російській й навіть
французькій моваїх І яка ж
різниця в цьому випадку
між малоросійською говір-
кою і російською мовою?
ки Куліш при коректі вво-
див ще свої зміни
Після того як на сторін-
ках „Русского Вестника"
появилася згадувана вже
нами стаття Куліша про
Марка Вовчка і її „Народ-
ні оповідання" редакція
„Вестника" виявила бажай
ня відкрити сторінки жур-
налу і для самих творів
Марка Вовчка І так — по-
чинаючи з червня 1858 ро-
ку — друкуються „Народ-
ні оповідання" в перекладі
на російську мову Пере-
клад зробила сама письмен
ниця Російські критики
не були задоволені пере-
кладом Марка Вовчка зав-
важуючи що в мові пере-
кладу багато українізмів
що таки правда Всіх опо-
відань редакція „Русского
Вестника" однак не надру-
кувала Усі ті в яких ви-
світлено питання соціяль- -
ноі кривди в російській ЇМ І
ЕКО
пера залишилися подру-
кованими В 1859 році „Па
родні оповідання" переклав
російський письменник Тур
гепев і вони були видані ок
ремою книжкою
Наскільки популярні бу-
ли „Народні оповідання" в
українському виданні свід
чить факт що в 1861 році
зайшла потреба їх переви-
дати Нове видання відбу-
валося за редакцією Каме-нецько- го
і чоловіка М Вов
чка Опанаса Маркевича
Текст другого видання в де
чому різниться від тексту
Кулішевого видання Ці
різниці замітні перш за все
в лексиці Нові редактори
старалися звільнити текст
від впроваджених Кулі-ше- м
лексичних змін і впро
вадити слова вживані ав-
торкою Крім того в друго
му виданню змінено назву
двох оповідань а саме:
Російський романіст може
'показати' в своєму романі
людей усіх станів і кожно-
го змусити говорити своєю
мовою: освічену людину —
мовою освічених людей
куп ця — по --куп є цих ому
солдата' — по-солдатсько- му
мужика — ло-мужиць-ко- му
А малоросійська го-
вірка така- - сама для всіх ста
нів — селянська Селянсь-
ке життя само по собі н-- е
цікаве для освіченої люди-
ни отже треба мати вели-
кий хист щоб ідеалізувати
його для поезії Цс справа
якогобудь --Гоголя яічий в
малоросійському побуті зу-
мів знайти загальнолюдсь-
ке Але це тому що для
творчого хисту Гоголя іс-
нують не лише самі „паруб
ки' їй „дівчата" не одні А-фан- асії
Івановичі з Пульхе-ріям- и
Івановними але й Та-
рас Бульба зі своїми могут-
німи синами не самі мало-
роси алеї й росіяни і не са-
мі росіяни але й людство
Яка глибока думка кри-
ється в тому факті що Го-
голь палко люблячи Мало-
росію все таки- - став писати
по-російсько- му а не по-ма-лоросійськ- ому!
Але Гоголь не для всіх
може бути прикладом Не
зважаючи иа не все дуже
жаль дивитися' коли малень
кі здібності не знати на що
марнують свої сили пишу-
чи по-малоросійсьїк- ому для
малоросійських селячі"
Далі подає Бєлінскій два
вирвані уривки з „Ластівки'"
і робить висновок: Добра
мені література що тільки
й дихає про'стоватістю (при
Проблеми дитячої літератури та її автор ЕКО
(Продовження із стор 1)
шості чисті але свіжі із
різноманітними частинами
мови напр: дружс-дуж- и
поле-кол- е огорожу-мож- у
доти-дрот- у коло хати-ку- д-
латий боюся - мамуся і
т д Кожен двовірш впро-
ваджує нову поетичну кар
тину яка очевидно і вико-
ристана ілюстративно
До цікавих під оглядом
форми належить також ін
ша історія з Чап-Чалап- ом
Чап-Чал- ап тут виступає
лише як глядач подібно
до попередньої історії лиш
наш герой тут більш актив
ний на ілюстраціях Він під
глядас дивується лякаєть
ся одним словом реаґує
Для бойового настрою тво-
ру автор впровадив маршо-
вий ритм що його дуже лег
ко можна вибити на бара- -
т- - л "' --
_ І Є5П£&
Пупьо Допгоніс
бані Знову двовірш зно-
ву хорей але цим разом
лиш двостоповий переваж
но із чоловічим закінчен
ням що додас віршеві стро
гости і темпа Жіночі рими
переплітаються де-не-- де
для різноманітності! але
тоді ще більше „по-муже- сь
ки" звучать трискладові
з двома ударами на першім
і третім складі вірші:
„Знай ляше" на „Отець Ан
дрій" і „Паїгська воля' 'на
„Горпина" Зміна назв від-
булася за згодою авторки
яка й сама вжила одну з
них („Отець Андрій") у сво
ему перекладі оповідань на
російську мову Але все та-
ки редактори другого ви-
дання хоч мали до розпо-
рядження автограф і спи-
сок Каменецького взяли
за основу Кулішеве видан-
ня
мітнвізмом) селянської мо-
ви та дубоїватістю селянсь-
кого розуму!"
Наведеш нами уривки з
рецензії Бєлішского як не
можна краще з'ясовують
що було приховане за до-
сить двозначними „похва
лами цитати вирваної упо
рядчиками сОвєтського ви
дання Мало того наведене
з'ясовує нам як вороже ста-
виться Бєлінскій до відро-
дження українського пись-
менства як ві безсоромно
примітивізує й викривлює
наше минуле замовчуючи
безперечно відомі йому чи-
сленні докази що навіть
'сто років до Петра серед
старшини козацької було
багато вихованців кращих
західньоевропейських уні
верситетів що й до Петра І
своєю освітою вищі шари
українського суспільства не
лише різнилися від людей
імалоосвіч'Еіниво але н пере-
важали остільки МОСКВШІІВ
що гііх спроваджували до
Московщини щоб прище-
пити ичьтуру цій дикій кра
ЇІНІ
Всі начебто „об'єктивні"
міркування Бєліпочого є ли
шеі „замилюванням очей"
на які він пускається в мос-
ковському інтересі щоб „ря
тувати" московську імперію
і в зародку вбити всяку
спробу відродження понево
леної Московщиною Украї-
ни-
Наведена нами в цитатах
стаття визначає основні по- гляди московського крити- ка Бєліиского а тим- - самим
усталює ті рамки у яких він
„Через ліс
їде віз
Хто на возі?
Козі-Ро- зі
Що везуть?
Козі тут?
Барабан —
Бааі-бам-б- ам
Як загралц
Закричали"
Налякався Чап-Чала- п:
Боже мій
Буде бій
Де і з ким
Та з отим
Слікжом!
За горбком!
Сів ось там
Ще й не сам!
То із лугу:
„Пуїтучпугу!"
Вийшов жук
Тараіічук
І жучок
Козачок
А за аіігм
(в Хл1) ш
V СЇІ7
ілюстрацій
Як у дим
Свояки —
Вояки:
Бий! Гірра!
Та лема
Слимаків
До хатіїв
Повтікали
Бо і мали
Недалеко
— Еко"
Дотепне впровадження
підпису автора в текст по-
переджене трьома „епіеглЬ-тепї- з"
що як поетичний
засіб дуже освіжують і
оживляють текст
Цікавою під оглядом змі
сту і форми с історійка про
Чап-Чала- па у числі за бе-
резень 1959 (ч 3-5- 5) Це
один із перших творів ЕКА
з цього циклу Чап-Чал- ап
тут впроваджений як но-
вий „герой" на „сцену" га-
зетки Окрім імени самого
героя що по-дитячо- му смі
творчість Шевченка та з'я
совує стосоваиу ним такти-
ку Бєлінскій- - ставши на ста
навичці що не повинно бу-
ти української літератури а
українська мова коли ще
не вмерла мусить вмерти
— достосовував до того і
свою тактику: людині яка
як він добре бачив мала
величезний хист треба- - бу-
ло досить виразно натяка-
ти іщо їй (і то у власному
інтересі треба творити мо-
сковською мовою Коли по
зитивних наслідків не буде- -
т—огсол"іді н„занкиищнуиттиис"я йноаговпТеа-р
ку такті тчу застосовував Бє-
лінскій до Шевченка З на- годи появи „іКобзаря" Бє-
лінскій не виступив з вираз-
ним за судомі і не пробував
'Цілковито знищити поета
але як показує навецший
наліпна початку за больше-вицьки- м
виданням уривок з рецензії ясно давав до
зрозуміння) що Шевченко
— лише „початківеїць" і
що яг перейде па іншу мо-
ву — може числити на ус- піх Лише в статті „Русе кал
народная поезія" (Бєлінс-юі- и
Твори ст 937) писав:
„Што жє касаєтея до ма- лоросіян то смєшно і ду- мать штоб із іх ипрочєм
прекрасной пародіюй пое- зії могло тєпєрь што-иі-буд- ь развітса: із нєііо не только
нічєво пє можєт развітса
но і сама она астанавілась
сщьо со времьон Петра Ве-ліка- во двіиуть єйо позмож-ч- о таґда только кагда луч-ша- я
і блаґороднєйшая
розглядав і розглядатиме нчіаястаьстамваіяторфурсакщапузокійнаеєклаєд
шне впроваджені й інші
віменіад-нісоенітмни-оці коли с в прДоіцтеисі язка своювапня нових слів особ літо люблять слова що пи
муються а також „тяжкі"
до вимовлений Тому так
принадно звучать дітям
імена: „Галагіґа-Галабал- а"
„Тупай - Туп" ІЛсндер-Мендер- " „Тсрифери" „де рідендер"У пізніших тво-
рах ЕКА чудернацьких
імен на жаль менше З'яв
ллються вони вже на пере-
міну з „чемшгми" чи прозаїч-
но-звичайними Таки-
ми смішно-чемним- и с Еко-- ві пластуни: „Ромко Том-к- о Яць і Луць Чуприк
Цгоприк Верть і Круть"
Цікавою пов'язаною із
наукою граматики є ще од
на гумореска — Чпп-Ча-лапо- ва
пригода Там ЕКО
„удекорував" дотепами ри
мами та ілюстраціями ви-
гуки в українській мові
даючи одночасно дітям по
яснення їх значень Вигук
„Ой" звіршований так: „Ві
дізвався Жалі-Бойк- о Жа-лі-Бой- ко славшій Ой-К- о" Далі представлений „Гей":
„А за ним загейкав Гей-К- о
Гей-К- о знаний поселен-
ко" Потім приходять ге-
рої такі: „Гоп" „А-Н- у"
„Ох" „Ай-К- о" „Ей-К- о" а
на кінці коли
(Ей-К- а Чап-Чал- ап уздрі-- в
Скочиш і сховався в ріп
Там --уже Л-- Гі ситіло
Теж боялося аж пріло"
Пов'язання виховного ма
теріялу із гумором та за-
бавою це явище притаман-
не майже кожній із гумо-
ресок Козака У 4 числі 6
річника (квітень 1959) с іс
торія про ще один вигук:
„Гап-Чі- х" Неповно був
він змальований на чорно-білі- й
картинці отже його
повна характеристика щоіі
но знаходиться в тексті:
„Той що ніс все мав чер-
воний І подібний до кано-
ни" Цей вигук вже з ін-
шої категорії: він непри-
стойний І тут мусів вміша
тися новий герой ЕКОвих
гуморесок учитель добрих
манер Цар Бон Тон:
„Як їіолітря чіюхінуо-нххну- в
То як тгчкярув як бабзчнуш!
(Проблеми стор 3)
ріль і слова- - прімєтея пля-сат- ь
трєпака і гопака фраїк
і сюртук пєремєніт на жу
іпаи і світу внбрєєт голову
отпустіт оеєлєдєц — сло-
вом із састаянія цівілізації
образованості і чєловєчно-ст- і
(пріобрєтєнієм каторой
Малоросія обязана соедіне-ніе- м
с Расієй) снова обра-тітс- а
к прєжнєму варварст-
ву і нєвєжеству
Літературним язиком ма-
лоросіян должеп бить язик
іх образоьаиово общєствз
язик русекій
'Єслі в Малоросії можєт
явітса вєлікін поет то іге
іначє как под условієм
штоби он бнл русекім пое-
том сином Росії гарячо прі
німа ницім к сердцу ея інте-
реси страдаюіщім єя сгра-даініє- м
і радующімся єя ра-дос-
тю
Плємя можєт імєть толь-
ко народіте песні по не
можєт іметь поетов а тем
мєнієє вєлікіх поетов Жі-во- є
доказатєльство єтой іс-ті'- ни
в Гоголя в ево поезії
мноґо чісто мадоросійскіх
елементові какіх нєт і бить
не можєт в русекой но кто
жє назовьот єво малоросій-скі- м
постом? заставіла
евом пісать по русокі ґлу
боко рав)імна-- я внутреняя
п-річін- а к чєму лучяиім до-казатєльств-
ом
можєт слу-йк'іі- ть
то што та малоросій-о- ч
і й язик пєльзя пєрєвєсті
дажє Тараса Бульбу не
только „Нєвс-ісав- о Проопєк-та-- "
чгє опростона-роді- в іх
таи сказать не омужічів іх"
('Рзхгская народная поезія"
Твори ст 937)
(Далі будеї)