Ukrainski Visti, June 21, 1929

              '-Ст-
орона 2
і4$£££нр{
В БУДЗИНОВСЬКИЙ Пластун
ІСТОРИЧНЕ ОПОВІДАННЯ
(СВОБЩНО ЗА КУПЕРОМ)
V
Іуііх-е-ьХгН-:-:- -'"
(Далі)
—Знаємо — потвердив
Горбей — Я ж був разом
з Олексою тоді коли ви
проводили нас крізь Ве-
ликий Луг Тоді і ми по-
знайомилися з вами Ваш
провід спас життя цілій
нашій ватазі Провід та-
кого хлопчини Чи не
дванацять доків було вам
тоді?!
— Вожа воля була! —
відповів Голима зітхаю-
чи — Очайдух був ваш
брат і ціла ваша ватага
Задалеко були загналися
Ваше щастя було що у
лус в котрім я був уде кутик міг би сяк- -
ворожнечі з ханом игже
мої татари не то що не
займали вас але ще й
приказали мені провести
вас назад до Січи
—Ви жили з татарами?
— спитала ґаздиня — Ви
може були потурнаком?
—Мене татари виховали
Я сам не тямлю як я по-
пав в татарський аул Був
ще малою дитиною Коли
я підріс мій кормитель
татарський мурза сказав
мені що мій батько був
запорожець і при якійсь
кримській міжусобиці з
котрій одній стороні по-
магали Запорожці погиб
при його боці Я лишив
ся круглим сиротою бо
моя мама вже раньте бу-
ла померла Мурза взяв
мене до себе і виховував
разом зі своїм сином Ви
його знаєте думаю си-
на'
—То може ваш прия-
тель Аслан? — спитав
Горбей
—Аслан -- мурза! — від
ловів Голима — Мурза
бо він з княжого роду
Внук бея Мені було пять
років тоді як батько
Аслана взяв мене до се Vбе У него жив я до пят- -
тнайцятого року мойого
віку Саме тоді ваша ва-
тага переходила через
наш улус Я провів вас до
Січи і вже лишився на За
порожу Ось як я покинув
аул мойого татарського
кормителя і став запорож
ським пластуном
— Ви між Запорожцями
пізнали Христову віру і
стали христіянииом? —
спитала ґаздиня
— О скільки я тямлю —
вмішався ґазда — він був
так само добрий христія-ни- н як я вже тоді коли
ми познакомилися з ним
в татарськім аулі
—Яким то чудом могло
статися?
Ніяким від-
повів
— чудом —
пластун — Мій кор
митель сказав що сина
приятеля котрий погиб
за його справу годиться
виховувати в батьківській
вірі В татарськім улусі бу
ло чимало христіян То
були невільники і такі що
хоч дістали волю немали
чого вертати 'до батьків-
щини отже лишилися
між татарами Вони вчили
мене що таке христіянсь-ки- й Бог Ісус Христос
Божа Мати
—Ми забалакалися про
старі часи — перебив
Горбей — і ви забули
сказати нам де Олекса тепер' Чи може вам не
вільно виявити?
—Мойого рота ніхто не
запечатав Військові тай-
ни не мої тайни Досить
того що не виявлю нічо-
го на шкоду війська Що
кому сказати і що задер-ажт- и
в тайні каже мені
мій власний розум не при
каз "військової старшини
Мій розум і моя совість
позв'оляють мені виявити
вам''житло вашого братам
Вже знаєте що він неда- -
леко від вас Він у Вели-
кому Лузі На котрім о-стр- ові
не скажу бо ост-ро- в
не має імени Хиба би
завів вас до него Ми між
собою звемо той остроп
на котрім сидить Олекса
Пасічию той другий де
сиднгь менша бекета
Скарбовим ч
—Можеби я справді
пішов з вами? Я брата
вже вісім років не бачив
І хотів би я побалакати
з ним Йому вже шість-деспт- ь
пять років Крайна
пора засісти у власнім
гнізді Козачі промисли
для молодших Сумніваю
жив де
ся чи на Дунаю він знай
так безжурно жити Хочу
сказати йому щоои поки
пув товариство котрому
довго вірно і чесно слу-
жив та щоби вернув до
нас ґаздувати Так роби-
ли всі вислужені і заслу-
жені Запорожці отже й
він повинен так зробити
—А безпечно йому вер-
тати на Запороже? — спи-
тав Голима
—А ви питали чи вам
безпечно?
—Я що инше Я не вер-
нув щоби сидіти гніздю-ко- м
на очах всіх сусідів і
прохожих Я пірну в ліси
в степи в плавні Друга
днина ніколи не знайде
мене на тім місци де я
був попередно'і днини
—І для него нема ні-
якої небезпеки хоч буде
сидіти на місци З тих мо
скалі в з котрими він був
почубився тоді коли во-
ни по зруйнованню Січи
займали наші степи вже
нема на Запорожу ні од-
ного А хоч би'й були всі
то вони не знають що
той наскок на них був йо-
го ділом Я спас шмат
степу для себе і для него
Москалі не знають що
мій брат разом з иншими
Запоролщями чкурнув до
турка Я їм набрехав і
вони вірять що він пої-
хав по якусь спадщину до тої части України котру
забрала від Польщі Авст-
рія
—І Москалі вірять? Не
дивуються що він так
довго перебирає ту якусь
відумрщину?
—Показую їм листи від
него які я сам понаписз'-ва- в
—Воно справді булоби
добре і розумно якби 0-лек- са пішов між вислу-женці- в
Війську потрібні
молодші руки
—Добре що ви нагоди
лися Возьмете мене з
собою?
—А чо муж би пі?!
—Коли в дорогу?
—Я думаю переспати у
вас цю ніч А що в день не
хочу бути на очах людий
міркую що пересплю і
завтрішну днину Під ніч
проберуся на той бік Дні-
пра і щезну в лісах
—То я завтра досвіта
пйооїгдоу щдообизятґяаздупарвивеззуа
мене і піду з вами
—Це той зять що від-
'їхав тоді коли я в саді
нявкав?
—Иншого не маю
—Правда! Я забув що
у вас лиш одна донька
—Коли так та нині вже
пора іти спати Будете
спати в комнаті в котрій
минулої ночи спав зять
—В ліжку?
—Чей-ж- е не на голій
лавці аш на землі! У ме
не дякувати Господеві є
ПОВІЙ МИСКИ 1 ГІДНИЙ НІЧ'
ліг не для одного гостя
Ще и такого як ви
Голима почіхався в по
тилицю
—Не того я питав що
би боявся що леговище
може буде невигідне А-л- е
знаєте мене Знаєте'
де і як я жив весь мій
вік Я в ліжкуне привик
в хаті дусить мене Я при-
вик під чистим небом а-б- о під покровом' зелені
бука Я щасливий як пі-дімно- ю зелений мох на
мені моя дерга
—То було як ви були
болоді як ще були ду
же молоді — ґазда -- по
правився — Тепер коли
перша молодість вже ми-
нула годилось би вам ви- гідніше -- жити Завтра
знов будете спати в лісі
або в степу під чистим
неоом і я з вами бо ішак
ше не можна там де нема
хати Але тут у мене Хо-
діть заведу вас до вашої
спальні
—Не знаю' як то бVле
—Голима замі гив коли
побачив ліжко з пери
ною
— Стрібуйте раз то са
мі скажете що добоа по
стіль не лиха річ Ви ви- снажені довгою дорогою В такій постели будете
спати цілу добу
ліжПклоамстуі нпозситроаявв напенреегдо
з таким виразом лиця не-нач- еб його привели не пе
ред діжко а під шибени-
цю Господар пожелав
любих снів і вийшов Го-
лима роззувся роздягся
і вліз під перину Обео-нувс- я
гий і нваилоідзинНбаізкаднаоддяргу--
нувся відчинив вікно по- клав на земли під вікном
дергу ляг і захоопів Ня
зорях пробудився взяв
дергу і виліз крізь вікно
в сад і іроишов сад пере
ліз через пліт на гумно
ииліз на оооріг запорпав
ся в сіні і знов ЗЯГНУП
Пробудило його аж в са-
ме полуднє траскання ба
тога То Горбей вже при- їхав з зятем Голима зсу- нувся з оборога і пішов
з ними до хати
— Ви спали на оборозі?
— спитав Горбей — Ко-
ли я виїздив по зятя за-
зирав до кімнати ло ко
трої вас завів був але вас
там не оуло ікои не те
шо в куті стояла ваша ру- шниця я був би погадав
що ви відійшли від нас
не попращавшися що не
хотіли мене взяти з собо-- ю отже втікли в ночи
крізь вікно
—Мені було душно під
периною під периною і
пкаогоперашліеї впсмезннеаювідякта-у кої мягкоі постелі болять
КОСТИ Ня спи тмпїпр і мг
г
--- - ~ „і голій землі ще ліпаше ± Коц-{і-
Ои тільки дерга або мед- -
вежии кожух як ніч сту
лена
Чи Й ТОЛІ ЯК гглі-рин- -
теся будете спати на о- - оорозі аоо в літі на голій
землі?— спитала Горбеє-в- а котра вийшла з хати їм на зустріч — Д пмр
бз'ла би крайна пора по:
думати про жінку
—до того вже відай не прийде — відповів Голи-
ма — За старий і такий
що лиш в коноплі поста
вити та пуджатн горобці
—За старий! Кілько ж
вам років?
—За сім років буде тіль
ко десяток кілько паль- ців у руки себто ПОЛУ-сотн- я Така не яняйттртк
ся що хотілаби вийти за
мене
—А мойому МУЖЄВИ як
женився хибували тільки
зчноатйишриласряоктиака тащопрвиойт-е
шла за него І не жалує!
—Так само мій брат О-лек- са він оже—нидвсоядавтаГкооржбей — не-согір- ше в сорокшестім
році життя Значить і я і
мій брат були від вас о
три роки старші коли же
нилися і я заки женив-
ся ночував хоч не так ча
сто як ви під чистим не- бом в степу чи в лісі не
спав на пухових подуш- ках ні під периною Але
коли вже взяв бабу сам
ЗАХІДНІ ВІСТИ
збабів Не відказуйтеся і
ви того Гадаю що й вам
навкучиться циганське
життя скитальця і ви о-жени- теся
—Хиба би знайшлася
очевидно циганка і така
стара як я Така що не
годна сидіти довго в од-
ній хаті в однім місци ч і
схотіла бн разом зі мною
скитатися Бо вже моя
вдача така і мабуть буде
до самої смерти що я на
однім місци не видержу
довше як три дні Хиба в
зимі коли не можна будь
де покласти голову
Цю розмову закінчив
Горбей беручи зятя з со-
бою Завів його між че-
лядь
—Мене не буде дома па
ру днів або й довше —
сказав до челядн —: за
весь той час ґаздувати
буде мій зять Його маке- те у всім слухати
Смерком Голима і Гор-
бей взяли свої рушниці
торби з харчами дерги і
вийшли з хати Пустилися
ід сходови щоби прибра-
тися на той бік Дніпра
вище сільця Біленького
Ішіли лісами Хоч було
зівсім темно Голима
йшов з такою певністю
неиачеб в білий день сво-
їм власним садом Ішли
цілу ніч бо дорога не бу-
ла проста Треба було ви-
минати багна і великі ві-
троломи Біленьке також
обійшли До рана пройш-
ли тільки трицять верст
воздушної лінії бо їх кру-
та дорога була двічи так
довга
—Тут перебудемо дни-
ні' — сказав Голима за-
державшися в густім лісі
—Тут захистне місце Мо-
жемо й вогонь розкласти
щоби пришкварити вашу
свишпгу Дніпро вже не
далеко чверть години хо-
ду Нам треба роздобути
якийсь човен хоч би ду-шегуб- ку
—Вище Біленького
край самоїріки живе мій
добре знакомнй рибалка
Можна би від него пози-
чити
—Хиба вкрасти! Тут
пас ніхто не повинен ба-
чити Ні лихий ні добрий
знакомий
— Не годиться крас-
ти
від—даЯмко будемо вертати
—Вкрасти! Сказати лег
ко але зробити тяжше
Яка половина верстви від
його хати московська бе-
кета
—Бекета? Над рікою?
То мабуть ті москалі та-
кож будуть мати човен?
—Мають три Одна ду-шегуб- ка добра на двох і
два більші човна Але ко-
ло човнів стоїть постійн і вартовий
—Пусте вартовий!
Голима назбирав сухо-
го ріща запалив і став
шкварити свинину Коли
поїли Голима сказав:
—Ви лягайте спати Я
виспався на запас отже пі
ду на розвідн Може роз- добуду човен
Голима взяв рушницю і
пішов Горбей ляг спати
По яких трех годинах Го-
лима вернув Горбей ше
спав Голима не будив йо
го Сам ляг коло него і
вснув
Пробудилися коли соп
це вже стало сходити в
нпиопз іл Гвоилпиомрапав рогзргоанрьнуві
роздув на ново вогонь
—Будемо мати жарену
рибу — сказав
—-В- и бачу таки були в мойого знакомого
—Чому так гадаєте?
—Бо маєте рибу Ма-
буть від него дістали
вбли—із Аувбвояомдавух ірпійрцмиі ивбнеермреуакїіа?рми-иЯ
три штуки
Голима загорнув риби І
в листе лопуха вклав у
грань' і присипав нею
—Човен буде? — спи-
тав Горбей
—Буде Буде московсь-
кий ч
—Яким способом діста-
нете його?
—Я був там де бекета
Є як ви казали три чов-
на Підійти можна непо-
мітно Човна в воді не
витягнені на( беріг Той чо
вен -- що при самім березі
привязаний до стовпа
Тоді як я там був на од-
нім човні сидів вартовий
і курив люльку В ночи пе
тяжко буде захопити - о-д- ин човен
—Як спекаєтеся варто- вого?
—Ще не знаю Але
прийде пора прийде й
рада Добре що човен є
Голима розгорнув на-
зад попіл і видобув з
припаленого листя рибу
—їджте! — сказав --Зар- аз
рушимо в дальшу
дорогу
Коли з риб лишилися
тілько ости встали оба
Голима повів Горбея
крізь кущі над беріг Дні-
пра По тім боці ріки ви-
пливала з неї розтока
ще вела у Великий Луг
—Тут дожидайте мене
—сказав Голима —тЯ пі-
ду по човен Я повинен
причалити найдалі за го-
дину
Голима лишив Горбея в
кущах при березі і пішов
горі рікою Коли розгор-
нув кущі пару кроків від
того місця де були мос-
ковські човна здивував-
ся що пе побачив ніяких
вартових Щоби доиевпн
тпся обійшов кущами ці-
ле це місце і справді вар- тового нігде на побачив
Добув запоясника і став
скрадатися до стовпи цз
котрого був причеплений
перший човен Під стов-
пом лежали всі гребки
Взяв три розтяв иожсм
мотуз і вступив у перше
судно З пего переступив
у друге відтак в третє
Всі три судна вже плили
за водою
—А-а- -а то хго? —Хтось
спитав позіхаючи
Голима в одну мить
зміркував що розбудив
вартового котрий ляг
був на лавці човна і здрі-мавс- я
Побачивши Голи-м- у
та що судна не сто-
ять па місці вартовий
схилився -- щоби вхопити
мушкет і: впав на дно
судна Повалив його у-д- ар
весла в голову Не га-
ючися Голима став греб-
ти і виплив на середину
ріки За його суднам пли-
ли два другі бо всі три
були попривязувапі один
до одного Так виплив па
середину ріки і перестав
гребти Вода сама несла
човен Коли вже наближа-
лися до того місця де по-
лишив Горбея нахилився
до вартового Він легко
дихав але ще лежав замо
рочепий Голима взяв
гребки переступив у дру-
гий човен і протяв но-
жем мотуз що лучпв оба
човна Свій човен спра-
вив до берега тягнучи о-чеви- дно другий човен за
собою Човен з москалем
поплив далі серединою
ріки Голима причалив до
берега там де сидів Гор-
бей
—Ви аж з двома чов-
нами? Уа що? — спитав
Горбей висуваючися з
кущів
—Так склалося що лек
ше було вкрасти два чим
одно Був ще третий але
поплив далі за водою
Поніс москаля
—Ви вбили вартового?
—Лише заморочив "Не-
забаром очуняє
—Ліпше було вбити
Як очуняє то за нами пі-
де погоня
—Це не зараз буде
Впрочім вода занесе йо-
го далеко бо він немає
весел Я не вбив його бо
бшеизвопїотсроеббаикине вбЯю щйе панір-
коли не вбив чоловіка
без потреби Таке як наші--
бувало робили в Кри-
му що вирізували цілі у- -
лз'си ніколи не було мені
по нутру Я и тоді коли
полював на звіра ніколи
не вбивав більше як тіль-
ко кілько мені треба бу-
ло мяса чи кожухів Сі-
дайте!
—Того другого човна
не лишаєте? Беремо його
з собою? На що?
—Хочби иа те щоби
як за нами піде погоня не
так скоро вибралася не
маючи човнів Це одно
Друге може колись і те
друге судно нам стане в
пригоді Я його спрячу
так щоби ніхто не знай-
шов А може аж до Олек-
си затягнемо
Горбей сів на середині
човна і взяв пару гребків
Голима сів при кермі Пу-
стилися поперек ріки і
вплили в розтоку по тім
боці Плили з одної роз-
токи в другу з другої в
трету четверту Раз про-
сто себе раз в праву роз-
току раз в ліву То Дніп-
ро так розчепірив своє
русло що утворив вели-
ку і густу сіть каналів між
собою і рікою Копкою
Очками тої сіти були ост-
рови й острівці Кілько
там було тих островів і
острівців ніхто не счи-сли- в
і иебравсь числити
Одні острови були як ко-
ли під водою або ледви
виставали з води Деякі
були все і в найбільшу
повінь сухі Всі були за- рослі як пе високим лі-
сом то чагарником або
хоч очеретом Деякі ра-
мена тої водної сіти бу- ли так вузкі що плилося
під зеленим склепом де-
рев що росли по обох
боках Вже сіріло коли
вони виплили в розтоку
неначе озеро широку
Просто них озеро знов
звужалося Коли нідпли-л- и до того вузкого КІН-
ЦЯ здавалося що тут кі-
нець воді що тут зачи-
нається очерет змішаний
з лозиною Горбей веслу- вав сидячи плечима до
напряму їх дороги отже
й до очерети ща Голима
при кермі був "звернений
лицем туди
— Озирніться — сказав
Голима — Бачите в самій
середині очеретинка ма- лий верболоз? В цім мі-
сці пробємося на той бік
очерету Ми тепер пливе-
мбао бпурдоетипхвноудтии очтожвеентре-з
більшою силою Як ска-
жу "руш!" потисніть
гребками з усіх ваших
сил
—А пе застрягненмо в
очеретинку?
— Ні! То мій винахід
Як море перед Мойсееви-
ми жидами так цеп оче-
рет розступиться перед
нами
Голима справив човен
н місце очеретинка котре
мав па оці
— Руш! — крикнув ко-
ли човен вже був пару
кроків від очерету
Горбей з усеї силпл за-
поров у воду гребками
Човен стрибнув неначе ви
пущена з лука стріла
Вбився своїм клювом в о-чер- ет але не застряг По
однім і другім боці човна
очерет розступився пс-нач- еб розгорнула його
людська рука По хнили
першиіі човен вже був на
чистій воді Горбей запо-
ров ще раз гребками і з
очерету виховзлося дру-
ге судно
—Це що за чудо? —
спитав Горбей
— Не чудо тільки люд- ська хитрість і людські
руки Як я сюди привів
ї 100О7 МЗРЕК АУЕІШЕ
♦♦♦♦♦♦♦ МММ ЦІННІ
Число 25
бекету Олекси то ми оба
стали промишляти якими
бн то штучками утрудни-
ти відкриття запорожсь-ког- о
скритка під боком
дюскалів Бо дуже легко
міг би якийсь рибалка за-
гнатися аж сюди і прича-
лити саме до того остро-
ва на котрім засіла беке-
та Отже ми очеретом пе-
регородили всі ті розтоки
що ведуть до нашого ос-
трова але так щоби
крізь них міг човном про-
битися такий що знає
нашу тайну
—Але яким чудом оче-
рет розступається перед
човном? Вступається і
коли човен вже проховз-пстьс- я
крізь очеретиик
назад ступлюється
—Таким чудом що о-че- рет плаває по воді Він
росте иа плетінках з вер-
болозу Ми па плетінки
понакладали дерни але
пе багато Лише тілько
щоби плетінку пе иогру-зит- и
у вод)' щоби дер-
жалася па воді На цс ми
насадили очерет
—Що ви зробили що
вода не забрала плетінок?
Міркую що не прибили
палями до дна бо розсту-
паються Розступаються" і
назад сходяться
—Поробили лапцюшки
з мідяного дроту Один
кінець лаиціошка прикрі-
пили до плетінки другий"
з прикріпленим до пего
каменем спустили на дію
Так плетінь з очеретом стоїть па воді неначе ко-
рабель на якорі Хто все-г- о того пе знає той по- бачивши очерет завер- тає
—Хитра штука Я
сам хочби й знав що мій
браг десь туг сидить за-вернув- би бачучи таке
—І очевидно пе знай-шовб- п його Тут лиши-
мо другий човен При бе-
резі цего острівця під
тими вітками що звиса-
ють аж до води
Підилили під вітки і
верби Голима підсилив
другий човен і присилив
до прикорня при березі
По плили далі Минули ще
два острівці і Голима при чалив до 'іретього до са- мої води покритого гус- тим лісом Там де станув був малий затон цілком
закритий звисаючими віт
ками Човен був захище-
ний так що його не до-
глянув би пі від води пі
з острова
—Ми вже дома! — ска- зав Голима — Олекса зди-
вується як нас побачить
Нас обох! Дуже прикро буде сповісти ги його про
смерть Насті Можсб ви
взяли цс па себе? Ви
рідний брат
—Чужому лекіпс йти з
такою новиною Можеб
таки ви самі полагодили
цей пункт? Ви й так з
цим Гпплп до него Я тут случайпо знайшовся
—Коли вам братовм
тяжко виїхати з такою в- істю то ліспі ще тяжше Олекса був мені більше
як рідииіі брат Вій був
мені неначе батько
—Гадаю що ми непо-
трібно сперечаємося Аж
коли зійдемося з братом
хід розмови з ним пока-
же хвилю коли виїхати з
тою сумною вістю як це
зробити і хто з нас обох
повинен зробити Кому
буде зручній ше той ска-
же
—Правда ваша Ходім!
(Далі буде)
-ч-чч~:ч-чччч~гькчч-ч~нЧ'і'іі'і'і"і''і і їм і німині 1 а
Телефон Офісу і Резиденції 2009
Др ЙОСИФ БУЛАНЖИ
Лікар-Операто- р
Визначений ліценціянт "Медикальною Радою
Канади'
Електричні машини Ікс-Ре- й і ліченнє радіом
Лічу полові недуги
ЕБМОИТОЇ АЬВЕКТА
М і щ і Ц+Я І І І І І II І І і II