Ukrainski Visti, July 19, 1929

              §чч~к4 -Х":~хччьх: -м
В БУДЗИНОВСЬКИЙ Пластун
ІСТОРИЧНЕ ОПОВІДАННЯ
(СВОБІДНО ЗА КУПЕРОМ)
(Далі)
—Думаю сердечний
приятелю ви тим не хо-
чете сказати мені що за-
гадали взяти мене за жін-
ку
—То ви зле думаєте
Перед хвилею ви ліпше
сказали Ви відгадали
що я думаю і висказали
це ліпше й яснійше як це
мігби я сам сказати Таку
злагоду зробив зімною
ваш батько Очевидно
під умовою що й ви зго-
дитеся Але тоді я ще ду-
мав що такий дикун як
я не може подобатися
дівчині для якої найліп-
ший запорожський козак
замало ""
Здивоване і затрівоже-н- е
лице Ганни викривив
біль Дрож пройшла ці-
лим тілом
—Мій батько?! — скри-
кнула — Мій батько ска-
зав вам що я маю стати
що схочу стати вашою
жінкою?
—Він Він сказав мені
це Ще й сказав що це
вас ущасливить Так дов
го підбадьорував і заохо-
чував мене що я нарешті
й сам увірив
—І ви згодились на це
тілько з приязни до бать-
ка й не питаючи що на
це скаже ваше серце? І ви
лише з приязни до бать-
ка взялиб мене без огля-
ду на це чи я хочу стати
вашою жінкою? Правда
що так було? Ви як за
батька не раз важили сво- -
1М ЖИТТЯМ Так І Тепер
для вашого старого при-
ятеля наважилися завяза- -
тн собі світ такою недосві
діюю такою молодою як
я? Правда що так було?- -
—Не роблю з себе нія
кої жертви Я все чув се-
бе безмежно щасливий
коли здоровий і сильний
нишпорив по степу і в
лісах дихав свіжим і здо-
ровим воздухом дивився
на обильну добичу Але
тепер чую що це було ні-ч- о
в порівнанню до тої
роскоші яка йде від сві-домос- ти
що ви мене ма-
єте за ліпшого від инших
між вами зиакомими
—Ліпший? Лише ліп-
ший? Ви в моїх очах най-
ліпший з тих котрих зна-- ю
і про котрих лише чу-
ла Ви найліпший вашою
сміливістю вашим знан-
ням мисливсьокго проми-
слі' вашою чеснотою ва-
шим самопожертвован-ня- м Ліпшого приятеля
не можу подумати ні я
пі мій батько ні Аслан-мурз- а
Але з того ще не
виходить що Аслан-мур-з- а
—Як зохочуючо зву-
чать твої слова дівчино
Але тепер бачу що Гор-бе- й
ващ батько не дуже
помилявся Що мене не-
потрібно так довго моро-
чила непевність
Ганна поблідла Схопи-
лася і станула перед ним і —1 оліїмо! Справа так
важна хоч болюча що
мушу промовити ще ясні
ше Ми не розуміємо се-
бе Себто ви не розуміє-
те Непорозуміння треба
зараз усунути Будьте ці-
лим козаком як весь свій
вік були і слухайте Я ці-
ню вас високо Ґповажаю
вас Це мало поважаю Я
вас обожаю як мойого
рідного батька Але ва-
шою жінкою не можу ста-
ти Про це й бесіди не
може бути Я—
Не докінчила бо лице
пластуна зразу здивова-
не нараз так викривило-
ся з болю неначеб хто
живцем лупив з него шкі- -
-м- ч-:~к :~к -:~м-н-:- ~ч-м-5 -
'
ЧЕ
т
ру Вхопився за шию бо
йому задавалося що вся
кров його серця вдарила
в горло і задушить його
—Голимо! — дівчина
зачала наново — Я може
сказала більше як хоті-- а
сказати На цьому світі
все-можл-
иве Кажуть що
жінки непостійні Раз ка-
жуть так по хвили знов
инакше н лиш хотіла ска-
зати вам що я і ви може
не повинні про себе дума-
ти так як повинні муж і
жінка
—Вже не думаю Про
вас вже ніколи не буду
так думати — ледви ви-
стогнав — Не буду Вже
ні про вас ні про иншу
не буду думати так
—Голимо любий Кли- -
ме зрозумійте мене! Неї
вкладайте в мої слова
більше як я вкладаю Та-
ке подруже було би не
розумне може й не при-
родне!
—Так так! Неприрод
не проти природи Я
сам говорив це отамано-
вії але він хотів бути лі-пшезнай-
ком
і наробив бі
ди
—Голимо! Гляньте на
мене приязніщим погля-
дом Покажіть що я вам
не осоружна
—Ви осоружна мені?
Приязно глянути на вас?
Горе мені!
Хвилю мовчав Взяв її
за руку і лагідно притяг-
нув присилував назад сі-
сти біля себе
—Ганно! Отаман твій
батько помилявся— ска- -
аіі ч непу виш 11 руку
Пустив руку і знов вхо
пився за горло По його
лици покотилися слези
—Голимо! — крикнула
дівчина — Лиш не так!
Говоріть до мене! усміх-
ніться Скажіть одно при-
хильне слівце на доказ
що простили мені
—Отаман помилявся!—
крикнув і розсміявся на
голос
Ганні лячно було слу-
хати цей сміх викривлено
го від болю лиця
—То він помилявся —
Голима говорив далі —
Я сам ніколи не був такий
зарозумілий щоби мати
надію на любов молодої
гарної в місті вихованої
дівчини Ьув ои ліпше
зробив утверджуючи ме-
не в тій давніїї моїй дум-
ці І ви були би ліпше
зробили як би були для
мене менше ввічливі
—То простіть мені як і
я завинила
—Ви не завинили
Тілько цей ваш мягкий
любий голос І той спосіб
писказувати свої думки
до якого я в степах і в лі
сі не привик Я вірив лю
дям котрі вмовляли в ме
не що я найліпший пла-
стун що ніколи не піду
фальшивою тропою Те-
пер показалося що й во-
ни помилялися та що я
за високо про себе думав
Тепер я йшов фальши-
вою тропою Цілком
фальшивою і зайшов над
пропасть Але я перемо- -
жу себе Знов пірну в лі
си в степи Піду моїми
давними стежками
—І забудете
—Забути не забуду Ко-
ротка але ясна хвиля в
мойому життю все буде
пригадуватися І буде
пригадуватися сумний її
кінець
—Будете пригадувати
собі що мали приятель-
ку Що маєте її Самі бу-
дете дивуватися що зага-
дали женитися з такою
яка могла бути лиш ва-
шою щирою приятель-
кою
—Я говорив це отама- -
нови але він хотів знати
ліпше Правда як би я
був молодший і гарній-ши- й
¥ як -- приміром Боб-ренк- о
—Не говорім про Боб-ренк- а
— промовила скон-
фужена — Він не для ме-
не ' - " ' - '
- —Так говорив також
ваш батько коли я йому
сакзав що Бобренко був
би для вас ліпший як я
Так говорив отаман Але
він помилявся раз' може
й в тому помилявся
—Ьатко не помилився
—То хиба возьмете Му- -
лика? Знаю що він того
приїхав з нами сюди що-
би здобути ваше серце
—Радше смерть як та-
кий Мулик! Я всьо зроб-
лю що батько схоче Але
як би мене силував вийти
за Мулика то зроблю со-
бі смерть!
Чоло Голими вже ціл-
ком випогодилося
— Спасибіг тобі дівчи-
но спасибі за це Я по-
мирюся зі своєю судьбою
бо бачу що то було би
неприродне Але я до
смерти не зазнав ои хви -
лини спокою як би ти
вийшла за Мулика бо я
знаю ту людину Не заз
дрість говорить з мене бо
як ои ти полюбила чесно-
го козака приміром Боб- -
ренка
—Ви все мені з цим Бо-бренко- м!
— перебила —
Що він має спільного з
прязнею між мною і ва-
ми? Ось ліпше скажіть
мені що віг зробите з со- бою в зимі?
—До зими ще далеко
Іде отаман той що по-
милявся
—Іди Ганно подивися
чи Бобренко ще жде на
признати'!'
тіґзамуж?
Кутлумамета
попращаю-пе- р
І
— Вертаємо —Отже так:
і щезла і пять
прибережних Скарбового
— Горбей
скори-Скар- б умістите нагоди? Поговорив цеї ночи
розум? з кораблем Оча- - Поговорив Назад приїде
на
розум я І розумі- - ємо
Дуже добре! Чи бу
ло це для неї несподіван
кою?
—Міркую що було І
то дуже великою
Знаменито! Несподі
в любови то
засідки у Не
не відповідала
двозначно нерішучо
дівчат буває? Хоч
любить дає гарбуза
дає то бодай
Не крутила і не гово-
рила двозначно Говрила
ясно щиро і розумно
—Я тобі казав не жу-
рися то розумна дів-
ка За розумом й сер-
це Отже вона вже зго-
дилася бути твоєю жін-
кою?
Тепер Голима вже не
що говорити Бре-
хати пс хотів а правду
сказати боявся
—Чого ж мовчиш? Мо-
же вона важилася
—Я ще пс говорив з
нею так Не коли
вінчання Ще не
дати мені гарбуза
—Ти гадаєш що моя
донька кинеться тобі
шию ще і
недвозначно скажеш:
дім попа нас
звінчає!"? Ти за-
стряг в половині дороги
не докінчив цього
розпочав
го-
ворити отже ви за
надійшли перебили
пашу розмову
— Ще нині вечером по-
говорю з нею
— Не робіть цего Попи-
шіть це і Ганні Я
вже зачав я буду кінча
ти
Але мусиш приречи
що при першій на
годі ясно і недвозначно
спитаєш и чи хоче стати
твоєю
Спитаю Спитаю хоч
би мала в роз
міятися Чи ви отамане
не помиляєтеся гадаючи
що вона згодиться?
—Дурний Ходім!
Коли вернули - на свій
остров вартовий що сто- -
яв при човнах сказав що
в отамана дожидає
Віддав? Та
- — знаєш"
_
Ти
його мурза знайдеш у жадного '
бей зараз' пішов до хати У жадного?
і взяв з собою Голиму В Я не знаю жадного І
хаті справді був Аслан ти мусиш що
—Я у мушу покинути тими чеснотами мало хто
Крим — мурза — 'рівня Голимі
Поїду з вами на і --- Чи я конче мушу вий-Та- м покажеться що мені Хто ж тоді бу-да- лі робити Добре було- - де коло вас ходити тату?
би якби й ви якнайскор- - Чи ' не на те я зробила
ше винеслися звідси таку далеку і небезпечну
вам нічого сидіти 'дорогу з Молдавії аж сю-Ал- е
насамперед поможіть ди щоби бути з вами?
зробити москалям —Твоя гадка незла А-шко-
ду
Я великий ле мені бачиться що лю
московський склад воєн- - бити власного мужа і ко-ног- о
матеріялу Пятнай- - ло нього ходити було би
мять людей вистане що-- ' ще ліпше
би дещо взяти решту за--' —Але я ще не маю йо-топи- ти
і Хотів го
би я також дістати в мої і —То возьми як най-рук- и
Він скорше Я не буду вічно
вас зрадив мене і жити Як не візьме мене
зрадив Але то й так
тяжко буде зробити ся незабаром з цим
Пізніще нашлю на не- - том Тобі потрібний
нас — сказав до неї ор- - —Згода!
бей домів зробім Ганна побігла Ваш скарб тих ко-- в кущах заків зі за- - Ну? — спитав привезете сюди Голиму — Чи ти в башті
став з ще Бобренко
з дівчиною на верне до
І вона по-'ко- ва сюди
говорила розум на'за пять днів Може також
і і анна
себе
ванки нена-
че війні
крутила
як-т-о
в
як
не показує
—
бо
піде
знав
питав
могла
па
заки ти
"хо
до нехай
бачу
що
— Бо запізно зачав
ско-
ро і
мені
—
мені
жінкою
мені лице
ти"
хаті
Гор
сказав
Дунай
Тут
"вже
мені
'
свій
сві-ц- е
муж
раз
ясно
іго моїх людий
—Я також гадаю що 'нам треба як найскорше'
виоратися звідси — ска?
зав Горбей — Хочби й
нині Але як є нагода ще
на пращання дошкулити
москалеви то я радо по- -
можу вам і пару днів за- -
держуся Де той москов
ськии запас?
—Недалеко Таки в Ве-
ликому Лузі на його пів-
нічному кінци Але що
треба обережно то доро
га човнами туди само ді
ло і поворот заберуть які
три добі Як дуже поща
стить то справимося и за 'дві доби
привезе які нові вісти Ми
також цеї ночи пустимо
ся з пятнацяти козаками
по московський запас
Тут лишиться пять коза-
ків Хоч би хто наскочив
на остров але це неімовір
не можуть в башті боро-
нитися аж до по-
вороту
—Маєте на всьо мою
згоду Зараз іду давати
прикази
Коли смерклося бочка
наповнена сріблом вже
була в башті Бобренко
відплив пятпацять
стояло до по-
ходу Лишилося пять ко-
заків під командою коза-
ка Чверди Окрім них на
острові лишилася Ганна
дні козачки і Мулик
Зараз по печери Голи- -
ма і Аслан кожний в сво-
їй лодці і кожний в иншу
сторону пустилися на
провіди В хатчині
лишилен тілько він
сам і Ганна Горбей вдив
лявся в доньку Ще ніко-
ли не видалася йому та
кою гарною як тепер
—Ти цілком така як
мама в твойому віці
— промовив І очи та-кісь- кі Лише може не ди-
вилися так весело як
твої
-- І мої померкнуть і
вже школи не оудуть см-
іятися як з цього походу
вернете калікою або й
цілком не вернете Чи не
ліпше було скористати з
того що тут був кора- бель? Або тепер коли
вже відїхав1ждати спо-кіі'ш- о
"тут на його поворот
і перенестися в безпечні-щ- е
місце?
—Годі! Я вже сказав
слово отже не відкличу
Мені тепер самому мото-
рошно стало Але то ма-
буть лиш тому бо ти тут
Як би тебе тут не було
або як би ти обезпе-чеи- а то я не турбувавсь
би Мені було би лекше
па серцю якби був ще в
Катирлезі віддав тебе
— за кого?
Ти -- його
-- могла би дістати молод- -
Аслан- -
——
винипав
спалити
зрадив
народ те-ку- ля
—
—
нашого
коза-
ків готових
отама-
на
була
—
була
шого -- жвавішого гарні-- і
щого і ліпше одітого
Але вірніщого серця і
шляхотніщої душі не
іііотрібніщии чим твоя
поміч мені
—Чи ви тату справді
знаєте що і- олима для
мене? Ще моєї мами не
було на світі коли він
вродився
— Пусте! Він здоровий
вродився живе уміркова- -
но і здорово Не треба
рахувати- - років лише ди-
витися яке тіло То кре
мезний здоровий дуб
Назви мені такого ко-
трий міг би бути тобі 0-пікуи- ом ліпшим як Голи-
ма
Ганна не могла назвати
нікого бо окрім Мулика
ніхто не сказав їй вираз-
но що оженивсь би з нею
—Такого ще не знаю
— Отже бачиш Не зна-
єш такого і не будеш зна-
ти Як верну щасливо з
походу виправлю бексту
до Катирлеза Поведе Бо-
бренко Я і Голима лиша-
ємося тут Не на цьому
острові але недалеко від-с- и Голима проведе нас
до мойого брата Анто-
на Лише коби з походу
вернути! Мені страшно
було би вмирати знаючи
що ти необезпечена Ля-
чно іти у бій коли серце
давить свідомість що ли
шається доньку безборон
ну
—Я зробила би всьо
що в моїх силах щоби з
ВЗШОГО СЄРЦН ЗДОЙМИТИ І
цей тягар
— Зроби! Але я тим не
хочу тебе знасилувати
—Тату говоріть ясній-
ше! — сказала дріжачим
голосом — Ваша воля
щоби я вийшла за Голи-
му?
—Як би ти прирекла
вийти за пего то я щаслл
по вмирав би Але я не
хочу нікого накидати то-
бі Не хочу щоб ти по-
слухавшії мене колись
каялася Ходи поцілуй
мене і лягай спати Може
іі я хвильку заки Голима
і Аслан вернуть нродрі-маюс- я
любиш
шучо оперлася Його до-
брота її
Тепер вона лиш думала
про тс що батько іде в небезпечний похід За-
мість промишляти як по-
бороти або обійти всякі
воєнні небезпеки турбу-
ється долию
доньки
—Тату! Спите?
—Годі!
—То правда що Бог
послушну
дитину?
— Святе письмо каже
так
—За кого скажете за
того вийду
— Ні Ганно Ти сама ви
—Не маю вибору бо
лише два зголосилися до
мене: Мулик і Голима
Ви скажіть котрого з них
двох взяти
—А ти котрого воліла-би- ?
—Мулика не хочу Хи-
ба би на ваш приказ
—І я не хочу його
—То лишається один
Голима
—Ти знаєш що я про
нього думаю Лиш один
він: чесний і шляхотний
Голима зробить тебе ща-сливо- ю
—Добре Але ані я сама
не хочу йому напихатися
ані ви не згадуйте йому
нічого про мене Як сам
прийде до мене і спитає
чи хочу бути його жін-- І
кою як я йому скажу все
те що чесна дівчина по-
винна сказати чоловіко-
вії котрий хоче взяти її
і як ще тоді він схоче ме-
не мати своєю жінкою то
вийду за нього
—Нехай Бог благосло-
вить тебе Ганно Ти доб-
ра дитина Тепер вже мо
жу спокійно вмирати По
цілуй мене
Ганна кинулася батько
вії на груди і захлипала
як дитина Батько встав
відвів її до ліжка і поці
лував в чоло Кинувся на
свою постіль і за хвиль-
ку захропів
—Покріпили був сон —
сакзав Горбей коли по
годині схопився бо до ха
ти увійшли Голима і Ас-
лан — В похід?
—Вже всьо готове —
сказав Аслан — Можемо
рушати
Коли відійшли прий-
шла одна козачка і лягла
на постели Горбея Ганна'
довго не могла вснути
Аж десь над раиом сон о-до- лів її Пробудилася в
само полуднє і вишила з
хати На середині полян-
ки козаки варили обід
Під курінем на лавці си-
дів Мулик Побачившії ЇЇ
встав Неначе надумував-
ся чи йти до неї Вона
помітила цс Не маючи ве- ликої охоти балакти з
Иіим пустилася живійше
вперед і щезла в корчах
Щоби там пс знайшов її
завернула в бік обереж
но щоои не лишати тро-
пи зайшла аж до затону
де звичайно стояли чов
пи бексти Тепер був ли
ше один оо решту ВЗЯВ 11 батько
Посидівшії хвилю на
лежачій колоді вже хоті
ла вертати коли розсту- -
ПИЛИСЯ ИІТіаг ШП чпнгтгп
над водою і проміж них
всунулася до затону ду-шегуб- ка Заки Ганна отя-
милася з душегубічії ви-
скочила Ку глумаметова
мати і сіла коло Ганни
—Яким способом ни знайшли пас? — Ганни
спитала — Чого сюди
прийшли? Буде якесь не-
щастя бо мабуть з вами
також ваш сни
—Нещастя як буде то
пвсідптоевбіелапобєКу—тлутмаатмаерткаа
не бійся бо він тебе лю- бить Підеш до його га
рему
—Ви влупічм!
тарип отже любить по
татарськії Йому досить
того що він любить тебе
Коли татарин любить я-к- у то йому вільно роби-
ти все те що його любу
заведе до його гарему
Потому п ти полюбиш
ного і за Бобрсика забу-
деш Я прийшла сюди иа-рочн- о на те щоби тебе
спасти для мойого сипа
бо всі що тепер па цьому
острові згинуть Сюди
прийдуть татари і моска-
лі Побють всіх лиш тебе
одну лишать Татари не зроблять тобі нічого То-
бі лиш від москалів гро- зить небезпека бо воші
пють Дівчина в руках пя-пи- х салдатів„ припала
Іди зараз до башти і за-
прися Не бери з собою
Поцілувала його і сіла і —Він знає що ти його
па снойому ліжку Коли ще не бо любиш би був наставав на свойо-ІБобрепк- а Бобренко лю-м- у то мабуть була би рі- - бить тебе Але мій син та- -
розоружувала
необезпече-но- ї
благословить
бери
- ~" " Число 29
до башти инших бо зги-
неш разом з -- ними Заки
згинеш споневіряють те-
бе Москалі скоти пють
забагато
—Де мій батько що з
ним буде? — дівчина спи-
тала заломивши руки
—Кудись поплив з Го-ліімо- ю
з Аслапом із пяг-нацят- и
козаками але ми
ще не знаємо куди Він
вже не верне до тебе Як
верне то запізно бо ти
вже будеш моєю сино-
вою Біжи зараз до баш-
ти і заприся
Татарка вступила до
душегубки і щезла з очей
Ганни Ганна схопилася і
стала оігти в сторону по
ляпки Рішилася всіх ко
заків і обі козачки стяг-
нути до башти Ледви
зробила 'пару кроків по-
бачила звисаюче з галу-
зі! стебло Сама не знаю-
чи нащо стягла його По
ру кроків дальше знов та
ке стебло Бігла далі і пе
ред% виходом з кущів па
полянку зійшлася з Му-лико- м
—Пане писар! Що це
може бути? Тут не сіють
збіжжа соломи ніхто не
привозив а па шляху до
затону ці стебла позаві-
шувані на деревах
—Піду і я в ліс — ска-аз- в
— може ще такі
знайду Тоді подумаємо
що цс значить
Взяв від Ганни стебла і
пішов дальше Коли Ган-
на вже не могла бачити
його завісив стебло на-
зад па галузці дерева Па-
ру кроків дальше завісив
друге і пішов до затону
де па него ждала татарка
І анна прибігла на полян
ку
—Чверда! — крикнула
—Ходіть до башти щось
вам скажу Але зараз бо
буде нещастя!
Увійшли до башти і ста
пули в порозі Чверда
взяв свій мушкет і пу-
стився до неї але не ква-
пився
— Живо живо! — кри-
чала до Чверди
Чверда підбіг до неї
—Тепер вже нема чагу
на довге пояснення —
скаазла — Як всі зараз не
запремося в башті згине-
мо Біжіть за рештою що
пішла на рибу і заверніть
Нехай всі втікають сюди
— Що таке сталося?
Чого втікати?
— На пас ідуть москалі
Біжи заверни тамтих до
башти
— Коли кажете то піду
і заверну Але Мулик бу
де сердитися бо то він
казав козакам іти на ри-
бу Я пе противився але
сам лишився бо моя слу
жба на острові
Чверда пустився за
тамтими але ще не зай
шов до половини полян
ки як загрохотіла сальва
Він станув наче в землю
вкопаний бовдур З кор-
чів в котрих щезли були
його товариші вироїлися
москалі і татари Він склав
ся випалив і один мос-
каль впав па мураву Те
пер чверда накивав пя-гам- и Втік до башти За-
пер двері і припер плечи
ма Двері замикалися тре-м- а засувами Ганна всуну
ла одну засуву Чверда
другу й третю Це стало
ся в саму йору бо татари
що були пустилися здога-
няти Чверду вже опини
лися під дверми і трібува- -
ли виважити їх Двері чс
подавалися За дверми
залунав голос Кутлумаме-
тваідсНтуапийлоиго вігдолбоасшттиатари
(Далі буде)
Апйгешх ВгоіЬегз
Погребники і бальзамщн-к- и
10556-9711- 1 51г Есітопіоп
Телефон 9ЧПЗ
Л